Маки на садибі музею знову розквітли. Тепер їх плекає Любов Арсентіївна.
Коли російські війська наступали на Київ наприкінці лютого 2022 року, наше село Веприк разом із навколишніми Новим Биковом і Новою Басанню (Чернігівщина), було окуповане. На щастя, тут вороги не розмістилися на постій, а творили свої безчинства по сусідніх селах, пограбувавши і замінувавши їх при відступі.
Музей Фундації академіка Петра Тронька тоді опинився практично бездоглядним. Директор і засновник іще у середині лютого поїхали у відрядження. Родина доглядачів не витримала психологічної напруги, постійної артилерійської канонади, і виїхала у тилову Черкаську область. Музей могли будь-якої хвилини розтягти, понищити російські окупанти або мародери.
І тут визвалась допомогти Любов Арсентіївна, яка все життя прожила у Веприку, працювала у колгоспі, лікарні та школі, має серед односельців авторитет мудрої і щирої людини.
Ризикуючи своєю безпекою, Любов Арсентіївна під час окупації оберігала будинок музею та його експонати, ночувала тут, щоранку обходила садибу, піклувалася про систему безпеки, огорожу, клумби, садок, підтримувала температурний режим і чистоту у приміщенні музею. Активна громадянська позиція щирої українки у збереженні культурної спадщини на окупованій, а потім деокупованій території викликає наше захоплення і глибоку повагу.
Дякуємо Вам, дорога Любов Арсентіївна, за сміливість у важкий час, непідробну людяність, тепло душі і безмежну доброту!
Валентин Кондратюк